«Смак життя» – це гра, що відкриває те, про що ми часто навіть не здогадуємося. – авторка та ведуча гри Наталія Стаднічук .
Ми почули стільки відгуків від гравців, що маємо розказати вам про них!
Учасники/ці гри ділилися, що вже з перших кроків з’являється відчуття здивування: «А що, так можна було?» – питаєш себе, коли раптом розумієш, що прості речі можуть мати інший присмак, іншу глибину. У грі ти поступово відкриваєш, що справжній смак не приходить ззовні – «відчуття йдуть зсередини, і смак теж звідти». Це не про правила чи правильні рішення – це про повернення до себе.
Гра дуже ніжна і бережлива. Учасники/ці називали її «такою, що торкається дуже м’яко». Вона ніби пропонує зупинитися, зробити вдих, дати собі трохи тиші. «Має час, щоб дійти та переваритись» – сказала пані Оксана, і це, мабуть, одна з її найбільших цінностей: вона не штовхає вперед, а супроводжує. У кожному раунді відчувається турбота про внутрішню безпеку – «обережність та захист себе».
Подивом для всіх було відчуття вдячності… собі, або за випадковості, які виявляються зовсім не випадковими. «Випадкова невипадковість» – так описували свої інсайти учасники/ці, бо кожна карта, кожне символічне завдання, кожен внутрішній крок начебто приходить саме вчасно, саме тоді, коли людина готова його почути.
Гра «Смак життя» пробуджує й готовність до експериментів. Учасники/ці відзначали: «Я готова експериментувати, коли «нагодована». Це коли внутрішні ресурси заповнені, коли є опора, тоді хочеться пробувати нове – змінювати смак життя, додавати інгредієнти, які давно хотілося спробувати. А ще ми чули: «Готова змінити «меню», щоб практикувати» – і це вже про внутрішній дозвіл на зміни та творчість.
Наприкінці гри приходить задумливість. «Запуск процесу, коучингове меню» – так назвали це учасники/ці. Гра натискає на «плей» у внутрішніх процесах. Вона не дає готових відповідей, але дає простір для питань, які здатні змінити життя. Це той момент, коли вже не просто смакуєш – ти починаєш готувати своє життя свідомо.
