19 червня Україна з усім світом відзначає Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту. Цю дату було запроваджено Генеральною Асамблеєю ООН, щоб привернути увагу до одного з найтяжчих злочинів війни, підтримати постраждалих та нагадати про необхідність справедливості й відповідальності.
Саме цього дня у 2008 році Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 1820, яка вперше визнала сексуальне насильство однією з тактик ведення війни та загрозою для миру й безпеки.
Сексуальне насильство, пов’язане зі збройним конфліктом, охоплює не лише зґвалтування, а й інші тяжкі злочини: сексуальне рабство, примусову вагітність, примусові шлюби, торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації та інші форми насильства. Його жертвами можуть стати жінки, чоловіки, дівчата та хлопці.
Такі злочини завдають глибоких фізичних, психологічних і соціальних травм не лише окремим людям, а й цілим громадам, залишаючи наслідки на довгі роки.
Цей день є нагадуванням про важливість людської гідності навіть у найтемніші часи. Міжнародне гуманітарне право забороняє сексуальне насильство за будь-яких обставин, а винні мають бути притягнуті до відповідальності. Водночас не менш важливо забезпечувати постраждалим доступ до медичної, психологічної та правової допомоги, підтримувати їх, долати стигму та створювати умови, за яких кожна людина знатиме: її біль буде почутий, а її права – захищені.
Важливо, що питання підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, залишається у центрі уваги міжнародної спільноти та української держави. 17 червня 2026 року під час 62-ї сесії Ради ООН з прав людини в Женеві були презентовані Методичні рекомендації щодо ефективного представництва інтересів постраждалих від СНПК в Україні.
Під час заходу Урядова уповноважена з ґендерної політики Катерина Левченко наголосила на важливості доступної та орієнтованої на потреби постраждалих безоплатної правової допомоги як одного з ключових елементів відновлення справедливості та захисту прав людини.